Природна радіоактивність ґрунтів байрачних біогеоценозів північного варіанта степової зони України

Анотація

Байрачні біогеоценози в умовах степової зони України є унікальним природним явищем. Під цими природними лісами протягом багатьох тисячоліть сформувалися своєрідні ґрунти – чорноземи лісові, які рядом ознак відрізняються від зональних чорноземів звичайних. На сьогодні в науковій літературі можна знайти інформацію щодо таких властивостей цих ґрунтів, як органічна речовина, структурно-агрегатний склад, лесиваж, мікроморфологічні особливості. Разом з тим природна радіоактивність чорноземів лісових залишається практично недослідженою. Саме встановленню особливостей природної радіоактивності ґрунтів байрачних біогеоценозів і присвячена наша робота. Досліджувалися ґрунти байраку Глибокого, який за класифікацією О.Л. Бельгарда відноситься до північного варіанта байраків степової зони України. У результаті виконаних досліджень установлено, що поверхневі горизонти чорноземів лісових південної та північної експозицій байраку відрізняються зменшеними величинами коефіцієнта озолення, що свідчить про збільшений уміст у них органічних речовин порівняно з іншими горизонтами досліджуваних ґрунтів. Елювіальні горизонти відрізняються зменшеними величинами природної радіоактивності порівняно з ілювіальними, що свідчить про збільшену сорбцію дрібними гранулометричними фракціями радіоактивних елементів порівняно з крупнішими фракціями. Максимальні величини природної радіоактивності виявлено в нижніх генетичних горизонтах досліджуваних ґрунтів. Це свідчить, що джерелом радіоактивних елементів є материнська порода, з якої формувалися ґрунти. Органічні речовини та їх здатність до зв’язування радіоактивних елементів характеризуються меншим внеском у природну радіоактивність ґрунтів порівняно з дрібними гранулометричними фракціями та материнською породою. Розподіл величин природної радіоактивності за ґрунтовим профілем визначається особливостями ґрунтогенезу кожного окремого типу ґрунту і в певній мірі може їх відображати.