Акумулятивна здатність чорнозему лісопокращеного як засіб стабілізації стану довкілля

Анотація

Захист довкілля, збереження біорізноманіття, відновлення деградованих екосистем та оптимізація стану осередків проживання населення є нагальним  завданням сучасної світової спільноти. Україна як промислова держава постійно стикається з необхідністю вирішення низки актуальних питань щодо нормалізації екологічного стану природного середовища, а з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну спостерігається інтенсивне посилення забруднення природного довкілля і особливо ґрунтового покриву. Ґрунт, активно виконуючи функцію універсального біофільтра та нейтралізатора більшості видів забруднень, є базовим компонентом у здійсненні стабілізації стану довкілля та підтримки функціонування навколишнього середовища на високому рівні. Акумулятивна здатність ґрунтового покриву може бути  використана як дієвий засіб вилучення з міграційного процесу речовин та елементів – токсинів різного походження. Робота містить результати дослідження акумулятивної здатності чорнозему лісопокращеного, сформованого на основі чорнозему звичайного під впливом деревно-чагарникової рослинності полезахисних лісосмуг.  Визначено вміст у ґрунтах насаджень азоту, фосфору та калію в шарі ґрунту 0–50 см, досліджено  вміст цинку, міді і заліза в рухомій формі в едафотопах лісосмуг, створених на території Присамарського міжнародного біосферного стаціонару (с. Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської області). Отримані дані зіставлені з аналогічними результатами вимірювань показників чорнозему типової для району дослідження степової ділянки. Виявлено, що вміст легкогідролізного азоту вищий у ґрунтах усіх лісосмуг порівняно з ґрунтом степової цілини. Отже, ґрунт даного типу виявляє достатньо високий ступінь акумулювання азотистих сполук з довкілля.  Згідно з класифікацією ґрунтів за вмістом легкогідролізного азоту ґрунт степової цілини належить до категорії ґрунтів з дуже низьким умістом азоту, а ґрунти полезахисних лісосмуг входять до категорії ґрунтів з низьким умістом азоту. Середній уміст фосфору в ґрунтах лісосмуг лежить у межах від 8,32 до 10,64 мг/100 г ґрунту. У чорноземному ґрунті степової ділянки цей показник дорівнював 7,68 мг/100 г ґрунту. Уміст розчинного калію в степовому чорноземі становив 27,61±9,3 мг/100 ґрунту, а в ґрунтах лісосмуг під деревно-чагарниковою рослинністю коливався в широких межах від 1,5±0,4 до 78,5±12,3 мг/100  ґрунту. За вмістом рухомого калію в ґрунті лісосмуги належать до трьох груп: низький (другий клас) – ПП 204, високий (п’ятий клас) – ПП 201А та ПП 203 та дуже високий уміст (шостий клас) –  ПП 202 та ПП 224. Уміст цинку в ґрунті степової ділянки дорівнював 8,76±0,9 мг/кг сухого ґрунту, що в більшості випадків перевищувало середній уміст цього елемента для ґрунтового покриву лісосмуг у 4–8 разів.  Кількість рухомого Cu в ґрунтовому покриві степової ділянки дорівнювала 4,37 ± 0,9 мг/кг ґрунту, у той час як для ґрунтів лісосмуг цей показник коливався в межах 0,28±0,1 – 0,60±0,1 мг/кг ґрунту.  Мінімальну кількість  заліза зафіксовано в шарі ґрунту 0–50 см степової ділянки, причому у ґрунтах лісосмуг уміст заліза був у 2–4 рази вищий, ніж на степовій ділянці. Результати досліджень параметрів ґрунтового покриву лісосмуг демонструють формування акумулятивних особливостей чорнозему лісопокращеного, що утворився під впливом деревно-чагарникової рослинності, і можуть бути корисними в розумінні процесів надходження, утримання та акумуляції речовин, у тому числі токсичних, ґрунтовим покривом територій, що перебувають під техногенно-урбогенним пресингом. Результати досліджень можуть бути корисними у прийнятті рішень щодо впровадження заходів з озеленення деревно-чагарниковими видами рослин міських середовищ, здійснення асортиментного добору рослинних видів при формуванні зелених насаджень у межах забруднених територій промислових зон та озелененні населених місць.