Реінтродукція рослин як складова екологічного відновлення постконфліктних ландшафтів України: принципи, ризики, функції (огляд літератури)

Анотація

Висвітлено, що реінтродукція рослин інтегрована в один із напрямів сучасної природоохоронної політики, особливо в контексті постконфліктної екологічної відбудови України, та набуває стратегічного значення як один із ключових інструментів екологічного відновлення. Показано, що воєнні дії на території України призвели до порушення структури ґрунтів, забруднення земель, знищення рослинного покриву, а також до втрати осередків збереження рідкісних видів у межах природно-заповідного фонду. Розглянуто роль реінтродукції рослин як інструмента відновлення деградованих екосистем, зокрема на територіях, що зазнали значного антропогенного навантаження та воєнних дій. Проаналізовано екологічні функції реінтродукованих видів у стабілізації ґрунтового покриву, запуску природних сукцесій, відновленні біотичних зв’язків і стримуванні поширення інвазійної флори. Узагальнено основні принципи відбору рослинного матеріалу, підготовки ділянок та проведення моніторингу результатів. Особливу увагу приділено викликам, пов’язаним із генетичним забрудненням, ризиками інтродукції патогенів, втратами репродуктивного потенціалу та соціальним сприйняттям. Наведено аргументи на користь використання місцевих видів рослин як фітореставраторів у процесах рекультивації деградованих територій, зокрема після бойових дій. Підкреслено необхідність адаптованих підходів до реінтродукції, скринінгу автохтонних видів та інтеграції біологічного відновлення в стратегії екологічної реабілітації. У межах постконфліктної відбудови України заходи із збереження різноманіття розглядаються як один із пріоритетних напрямів національної природоохоронної політики. Відзначено, що реінтродукційні заходи можуть бути адаптовані до умов, де природне відновлення є малоефективним. Обґрунтовано потребу в довготривалих спостереженнях за динамікою популяцій і взаємодією із супутніми біотичними групами. Запропоновані положення можуть бути основою для розробки регіональних програм екологічного відновлення земель техногенного й воєнного походження. Практичне впровадження таких заходів сприятиме не лише збереженню рідкісних видів, а й формуванню стійких природних угруповань із високим рівнем екосистемних послуг.